Філологічний експрес: Не бійтесь заглядати у словник...

03 вересня 2013

Не бійтесь заглядати у словник...

Мова - це засіб спілкування людей; здатність говорити, писати, словесно висловлювати думки; висловлена думка, стиль викладу.

Про характер вимови звуків, звучання мови:

Благозвучна, голосна, гортанна, груба, гучна, дзвінка, красива, легка, мелодійна, музикальна, музична, м'яка, охрипла, плавна, повільна, приємна, різка, солодкозвучна, тиха, швидка, шумна.

І він хвилюється. С о л о д к о з в у ч н а мова, скорившись розміру віршованих дворядь, розколихалася, мов повна брость садова, коли надходить час плодам її спадать (М. Бажан).

Про лаконічну або багатослівну мову:

багатослівна, коротка, лаконічна, лапідарна, скупа.

Можна багато писати про художню принадність ( ...) , про л а к о н і ч н у й т о ч -н у, м а л ь о в н и ч у й м у з и к а л ь н у мову письменника (Л. Новиченко).

Про просту, правильну мову:

бездоганна, вчена, доступна, жива, звичайна, зразкова, зрозуміла, легка, людська, народна, натуральна, невимушена, незатійлива, неламана, побутова, повсякденна, природна, проста, розмовна, точна, чиста, чітка, щоденна, ясна.

Яка ч и с т а мова, який гучний вірш! (М. Коцюбинський).

ycilka.net

Зверніть увагу:

12 фактів про давність української мови

Яку мову називають рідною?

Рі́дна, матери́на, матери́нська або ма́тірня мова — мова, яку виробили рідні по крові покоління, саме цю мову людина в нормальних соціальних умовах вивчає найперше.

Незнання рідної мови не виключає її існування і не означає автоматичного привласнення цього означення засвоєній чужій мові. Вивчення мови відбувається у дитинстві у природний спосіб в умовах опіки над малим дитям. Як правило — це родинні умови.

Це мова, з якою людина входить у світ, прилучається до загальнолюдських цінностей в їх національній своєрідності. Людина стає свідомою, оволодіваючи мовою своїх батьків. У художній літературі — поезії та прозі — всіх народів поняття рідної мови виступає поряд із поняттям рідного краю, батьківської хати, материнського тепла, вітчизни: рідна мова сприймається не просто як засіб комунікації, знаряддя формування думок, а значно інтимніше — як одне з головних джерел патріотичних почуттів, як рецептор духовно-емоційної сфери людини. Письменники поетизують рідну мову так само, як і рідний край, його пейзажі, як свій народ. Мова входить у систему художніх образів.

Поняттю рідна мова Олександр Олесь присвятив вірш

Добре володіння рідною мовою є важливою для подальшого навчання, оскільки мова вважається основою мислення (а згідно з гіпотезою Сепіра-Ворфа певною мірою визначає спосіб мислення). Недостатнє володіння рідною мовою утруднює й вивчення іноземних мов. Відомі випадки, коли діти, що жили у самотності і не вчили мови, наприклад Каспар Гаузер. Пізніші спроби навчити їх якоїсь мови були невдалими.

Духовні проводирі нації постійно звертаються до своєї мови як до основи народності, найбільшого духовного багатства, животворного джерела повноцінного розвитку. У зверненні до носіїв української мови Максим Рильський писав:

«Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови».

Писемні та усна мови в Україні, історичні назви мови

Руська мова

Проста мова

Історичний менталітет

Мовна свідомість

У розмовній мові нерідко під поняттям «рідну мову» розуміють мову народу або національності, до якого (якої) належить людина («рідну мова ми стали вчити в педучилищі»). «Рідною мовою» у такому змісті можна й не володіти зовсім: «Діти емігрантів не знають рідної мови». Таке вживання терміна в науці не прийнято, а відповідне поняття іноді позначається терміном «етнічна мова».

Ендонім, назва яка використовуєтья українцями для означення рідної мови (говірки). Закріплена мовною практикою ідентифікація мови, коли уява про неї створюється як продовження або заперечення самого себе. Характеризує традиційне родо-племінне уявлення про поділ людства за мовою на своїх та чужих. Явище одного семантичного ряду, що й "наша, місцева, руська, хохлацька мова". Порівняно з іншими подібними назвами, не має локального, пейоративного, конфесійного, станового значення. Регулярно фіксується дослідниками там, де поширена донаціональна ідентичність. Використовується освітянами для поширення ідеї про мову, як національну цінність.

Міжнародний день рідної мови в Сіднеї, Австралія. 19 лютого 2006

"Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по–своєму, будь ласкав, — а не по–московському... Не забудь же, зараз напиши письмо — та по–своєму." (Т.Шевченко, Лист до брата 15 листопада 1839 р.) "А кажуть, є такі пани, що хотіли би відібрати нам нашу мову, заборонити нам думати і говорити по-свойому. Чи то може бути правда?" (І.Франко, Байка про байку); ""Да постойте: що ж це я, ви ж малорос, українець?" Я з цим згодився. "А-х, щоб же нас! Так будем же розмовляти по-свойому!".." (В.Винниченко, Антерпреньор Гаркун-Задунайський); "Та вже то розумію, що ті пани хотіли би накинути на нас свій язик. Але того не буде, бо учитися можна лише на своїй мові. Єсли ми будемо жити в Москві, там научимося по-московськи, але тут, вдома, будемо говорити вже лиш по-свойому." (А.Волошин, Анцька освідомилася); "... говорив заздалегідь вивчені фрази, що він також українець, та довгий час був у москалях, забув говорити по-свойому й легше йому говорити мовою російською" (В.Затонський); "А хіба неньо не були такі закаменні, як скала, коли, навіть будучі найголовнішим у селі, як тепер голова сільради, - по-румунськи "примарем"- двірником, говорили неньо з людьми по-своєму, так, як навчила мама. А мав би говорити по-румунськи, бо Румунія тоді панувала ..." (М.Матіос Нація). Рідна мова - найважливіше багатство нашої нації, якщо втратити її - можна вже і не повернути.

За першою концепцією рідною мовою визнається мова народу чи етнічної групи, до якої належить людина, мова, що зв'язує її з попередніми поколіннями, їх духовними надбаннями, що є фундаментом етнічної та національної самоідентифікації.

Етнічне трактування терміна «рідна мова» також критикується рядом авторів. Автори підручника «Соціолінгвістика» В. І. Бєліков і Л. П. Крисін відрізняють поняття рідної мови від етнічної мови. Рідна мова може відповідати національності, але може і не збігатися з нею (нерідке явище, особливо в умовах глобальних міграційних процесів, характерних для XX століття) - тільки сама людина визначає, яка мова для нього рідна.

Для залучення уваги до проблеми збереження мовного різноманіття ЮНЕСКО заснувала Міжнародний день рідної мови.

За другою концепцією рідна мова ототожнюється з мовою, на якій людина мислить без додаткового самоконтролю, за допомогою якої легко та природно висловлює свої думки в усній і письмовій формі^[7] та якою людина «володіє з максимальною глибиною і повнотою, на якій легше, швидше й простіше їй мислиться, яка є для неї найбільш звичною і зручною формою вираження думки і мовного спілкування» (основна або функціонально перша мова).

Згідно з третьою концепцію (Д. С. Ушаков, В І. Бєліков, Д. Крістал), рідна мова - це мова, яку людина засвоює з раннього дитинства без спеціального навчання, перебуваючи у відповідному мовному середовищі (перша мова). Дитина може засвоїти з раннього дитинства в тій чи іншій мірі і кілька мов, однак такі випадки не є частими. Мова, засвоювана в ході спеціального навчання або в мовному середовищі в більш старшому віці, називається друга мова (їх також може бути декілька).

Ряд авторів проводить розмежування між рідною та першою мовою, стверджуючи, що зустрічаються випадки, коли рідна мова людини змінюється протягом життя . У підручнику з соціолінгвістики Вахтіна і Головко спеціально підкреслюється, що «материнська мова - не обов'язково рідна, рідна мова - не обов'язково перша».

(матеріал з Вікіпедії)