26 грудня 2013

Вірші про мову

Пригорнувшись душею до рідного слова,
Як чудово звучить українськая мова,
Як калина яскраво на сонці сіяє.
Нехай наша мова живе й процвітає.
Її вороги не зламають ніколи,
Бережімо й шануймо своє рідне слово.
Соловейко тихенько на гілці співає.
Хай мова по всій Батьківщині лунає.

Хай кожна родина мову шанує,
Хай мир в Україні навіки панує,
Хай прапор під сонцем завжди майоріє,
Хай мова живе і ніколи не тліє.

© Вовк Ольга, 13 років, школярка, м. Львів





Мово моя, ти для мене криниця,
Я навіки з тобою, допоки я є.
П’ю з твого джерела і не можу напиться,
Ти для мене любов і натхнення моє.
Ти і казка, і пісня чудова лірична.
Ти і дума, і правда, і мрія людська.
Неповторна і щира, ласкава й музична,
Українському серденьку завжди близька.
Ніби мати, така дорога і єдина.
Ніби Всесвіт — велика й велична для нас.
Ми з тобою — народ і велика родина!
І тебе берегти саме час, саме час!
Надія Красоткіна
Рідна мова моя, поетична, пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я.
Як народу душа: щира, добра, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!
Українські пісні ніжно мама співала,
Коли ще в сповитку були діти малі.
Українською мовою благословляла,
Як розходились ми на дороги земні.
Скільки в мові тепла і палкого кохання!
Туги й щастя дзвінкого, і світла душі,
Та іскристої радості і шанування,
Що, хоч просто говориш — виходять вірші!
То струмочком дзвенить, то сміється й співає,
То іскринками гумору враз спалахне.
Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.
Мово рідна моя, ти як сонце ясне!
Бо слова твої серце уміють зігріти,
Приголубити, втішити можеш одна.
Мово рідна, ну як нам тебе не любити!
Ти весела і ніжна, неначе весна!
© Н. Красоткіна


              Не цурайтесь мови

Не цурайтесь мови, люди.
Рідного джерельця,
Хай вона струмочком буде.
Хай дійде до серця.
Хай вона в піснях лунає
Кожен день і в свято.
Соловейком хай співає
В українській хаті.
Бо ж вона така багата,
Українська мова,
Неповторна, і крилата
І така чудова!
І цвіте у ній кохання,
Рушники з квітками,
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.
Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі,
І святкове, і буденне,
В ній батьки і діти.
Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду.
Як зачахне рідне слово,
Не буде народу.