Слово про Україну

   

 Моя чорнобривцево-любисткова земле, рушникова доле моя, уквітчана діамантами-росами, вмита срібними нитками дощів, зігріта 
ласкою ніжного сонечка! Ти даруєш мені рожеві світанки і веселкові мости, які вселяють у душу світлу соняшниково-медову радість і дарують пшеничне добро, ти даруєш споришеві стежки і ромашкові 
дороги чебрецево-волошкового літа і м’ятно-яблуневої осені, 
а ще оту непідробну гордість за те, що я тут народилася і живу.

І ще про вживання прийменників...

Прийменники допомагають зв’язати слова між собою, щоб точніше передати думку, чіткіше окреслити зв’язки предметів і явищ. Кожна мова має свої особливості уживання прийменників. Тому найбільш проблемним місцем у використанні прийменників в діловому мовленні є їх калькування з російської, що призводить до суржикового розмивання семантики, надання невластивих їм значень та граматично й логічно неправильного оформлення прийменникових зворотів.

Використання прийменникових конструкцій у діловій мові має такі особливості:

• Часто прийменниково-відмінкові форми синонімічні безприйменниковим: занепокоєні з приводу дій – занепокоєні діями, прямувати по степах – прямувати степами, дорогою – по дорозі; тому поширеною помилкою є вживання прийменникових конструкцій замість безприй­менникових і навпаки: зрікатися від ідеалів замість зрікатися ідеалів, користуватися з фотоапаратом замість користуватися фотоапаратом, оплатити за проїзд замість оплатити проїзд, приурочувати відкриттю замість приурочувати до відкриття, не поступатися за сміливістю замість не поступатися сміливістю, по вівторкам  замість щовівторка.

Вживання прийменника ПО

Прийменник по властивий українській мові, коли йдеться про місце дії (“По діброві вітер виє, гуляє по полю...” Т. Шевченко), мету дії (пішли у ліс по грибочки), час (по обіді, по канікулах), міру, кількість чогось (по цукерці, по сотні), а також сферу діяльності (по господарству, по службі).

Функціонування прийменника по у таких випадках є нормативним. Проте надужиття цим прийменником призводить до небажаних повторень певних висловів, що сьогодні трапляється доволі часто. Українська мова дозволяє такі конструкції замінити безприйменниковими або відповідними синонімічними прийменниками. На таких випадках вживання прийменника по ми зупинимось детальніше.

Сполучник. Правопис сполучників

Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.

Сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (Учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (Коли учитель читає, учні слухають). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче).

Чорний біль – Чорнобиль...

1986. Аварія на Чорнобильскій АЕС.

Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики до вибуху на АЕС «Фукусіма-1» як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення.

Частка як службова частина мови

Ча́стка — службова частина мови, яка надає слову чи реченню додаткових відтінків або служить для творення деяких граматичних форм і нових слів.

    Правопис часток

Словотворчі частки пишуться разом, окремо або через дефіс.

Разом пишуться:

а) частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абищо, абияк, аніскільки, анітрохи, анічогісінько, аніяк, дедалі, деколи, декотрий, дещиця, дещо, чималенький, чимало, щовечора, щогодини, щоденник, щодня, щодоби, щодуху, щонайкращий, щоправда, щоразу, щосили, якби, якнайшвидше, якомога, якщо та ін.;

До Всесвітнього дня книг і авторського права

У загальній картині цивілізації місце кожного народу визначається кількістю книг, які він прочитує.
                         — Е. Лабуле

Це один із знакових днів у нашому календарі. Талант письменника - яскрава демонстрація духовного начала всього людства. Уміння висловити свої почуття і переживання, думки і образи, події і відносини, і багато чого, що так чи інакше зв’язується з людським світоглядом – справжній дар. Сказати і бути почутим, знайти розуміння і відгук у серцях вдячного читача – це мета будь-якого автора.

Позакласне читання. А. Дімаров "Для чого людині серце"

   
Прочитати казку можна тут.

   Афоризми про серце

• Ніж мати добре обличчя, краще мати добре серце.
• З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
• За гроші можна купити майже все — крім теплоти людського серця. (Ральф Волдо Емерсон)
• Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знанням найскладніших наук, але не має доброго серця. (Г. Сковорода)

Справжня ціна

Одна жінка йшла по паризькій вулиці і помітила Пікассо, який робив начерки за столиком вуличного кафе. Вона запитала Пікассо, чи може він зробити начерк із неї за відповідну плату.
Пікассо погодився. Всього за кілька хвилин начерк був готовий.
– І скільки я вам винна? – запитала жінка.

Притча про обра́зи

Учень попросив учителя:
– Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.
Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.
– Якщо ти на кого-небудь розсердився і затаїв образу, – сказав учитель, – то візьми картоплину. Напиши на ній ім'я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплину в пакет.
– І це все? – здивовано запитав учень.

Про схильності

 

Одного разу учні прийшли до старця і запитали його: чому погані схильності легко опановують людиною, а добрі – важко, і залишаються неміцні в ньому?

– Що буде, якщо здорове насіння залишити на сонці, а хворе зарити в землю? – запитав старець .

– Добре насіння, що залишене без ґрунту, загине, а погане насіння проросте, дасть хворий паросток і

Чарівний подарунок

Жив - був на світі юнак. І захотів він такі окуляри, які бачать серця людей і їхні думки. Його бажання було виконане. Зрадів юнак і став розглядати людей.
 Але його чекало сумне відкриття: всі люди були зайняті дріб'язковими, нікчемними думками, в серцях чорніла заздрість, а душі багатьох були заповнені сірим смутком або чорно-червоною злістю .

Прикмети і повір'я Великодня

                                          Народні прикмети

На Великдень повинна бути така сама погода, що й на Благовіщення.

Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.

Якщо хмарно і накрапає дощик, то буде гарний врожай.

Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня — льон.

Якщо на Великдень небо ясне та сонце грає — до багатого врожаю та теплого літа.

Цікаві факти про Великдень

Трохи історії

Саме слово «пасха» походить з єврейської мови, де воно звучить як «песах», і перекладається як «вихід», «перехід». Понад 5 тисяч років тому євреї вирушили з єгипетського полону до Землі Обітованої. Вони йшли пустелею довгих 40 років, не одне покоління людей змінилося за цей час, жоден із тих, що народилися у неволі, не дійшли до свого нового дому.

Традиції Чистого тижня

Останній тиждень перед Великоднем носить кілька назв: Білий, Жильний, Чистий, Вербний, на Галичині – Шутковий. У Страсний тиждень згадується Таємна Вечеря, страждання, розп'яття і поховання Ісуса Христа. Усі дні Страсного тижня звуться «Великими» — Великий Понеділок, Великий Вівторок тощо.

Чистим називали цей тиждень у давнину, бо протягом нього очищали вогнем та водою хату, господарство, рід, а пізніше – село. Все і всі  мали очиститися перед Великим днем від усякої нечисті, лихих сил, від зимової луди. Хата мала бути очищена, вимазана-вибілена, всі лавки, столи, начиння – випарені, вимиті; білизна випрана до останньої ганчірки.

Усі дні тижня були зайняті, робота розподілена так, щоб до  Чистого четверга уся головна праця в полі та городі була закінчена.

Чотири свічі

Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку    танули...  Було так тихо, що чулося, як вони розмовляють.
  Перша сказала: "Я – Спокій. На жаль, люди не вміють мене зберігати. Думаю, не залишається нічого іншого, як згаснути !" І вогник свічки згас.
  Друга сказала: "Я – Віра. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу горіти далі".  Ледве вимовивши це, вона згасла .

Промінчик сонця

Одного разу Промінчик сказав Сонцю:

 – Кожен день я літаю на Землю і зігріваю усе живе, але я хотів би зігріти серце людини. 

– Добре, ти можеш віддати краплю сонячного вогню серцю людини, – дозволило Сонце. – Цей вогонь допоможе людині стати великим творцем. Тільки вибери найкращого з людей.  

   Промінь прилетів на Землю і подумав: «Як же дізнатися, хто з людей кращий?»

Традиції і звичаї Вербної неділі

Походження свята

Вербна неділя – це народна назва великого церковного свята — Вхід Господній до Єрусалиму.
Його виникненню послужили біблійні оповіді: коли Ісус Христос в'їжджав до Єрусалима верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. Але пальмових гілок в Україні немає, вони у нас замінюються вербами, бо верба раніше за інші дерева дає

Сім чудес світу

Одного разу в школі проходив урок на тему: “Сім чудес світу”. Завдання полягало в тому, щоб кожен учень написав сім чудес світу… на свій погляд. Коли вчитель збирав зошити, він помітив, що одна дівчинка ще не закінчила виконувати завдання. Учитель запитав, чи не потрібна їй допомога.

Учениця відповіла:

Притча про олівець

Перш ніж покласти олівець у коробку, майстер відклав його вбік.

«Є 5 речей, які ти повинен знати, – сказав він олівцю, – перш ніж я відправлю тебе у світ. Завжди пам'ятай про них, і тоді ти станеш кращим олівцем, яким тільки зможеш стати.

Перше: ти зможеш зробити багато великих речей, але лише в тому випадку, якщо  дозволиш Іншому тримати тебе в Його руці.

Відважна квітка

На луці в міському парку під теплими весняними променями сонця серед шовковистої трави виросли сильні, зубчасті листочки кульбаби звичайної.

Кульбаба звичайна є доволі вразливою рослиною й, мабуть, воліла б, щоб до неї зверталися, викорис­товуючи її офіційну назву: "Куль­баба лікарська". Але цій такій звичайній рослині люди дали найдивовижніші назви: летючки, пустодуй, солдатики, дикий молочай, вовчий зуб.

Програмовий, програмний, програмований

Ці три слова, маючи спільний корінь, відрізняються значеннями. Дуже часто в усному мовленні (а іноді і в писемному) плутають перші два слова — програмний і програмовий.
Програмовий означає: «властивий програмі», «такий, що є в програмі» (програма — певний обсяг наперед запланованої діяльності, зафіксований у спеціальному документі). Наприклад, програмовий матеріал,програмовий твір (художній твір, визначений шкільною чи вузівською програмою для вивчення). «Програмовий матеріал з історії дає можливість показати учням, що трудова діяльність становить основу основ існування людського суспільства». (З журналу.)

Мимохідь і мимохіть

 Мимохідь – «ідучи», «проходячи повз щось». «Тоня вдягає на голову сіре кепі з широким козирком… Дівчина мимохідь зиркає на себе в люстро» (О. Донченко)

  Мимохідь, присл. Проходячи мимо когось, чогось; переносно – не зосереджуючись на чомусь, між іншим.

– Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив (Григорій Тютюнник); Мимохідь приголублений хлопець почервонів до

До Міжнародного дня дитячої книги

«Казки вчать нас, що мрії збуваються. І обов'язково потрібно відстоювати те, у що ти віриш»

— Історія Попелюшки

Міжнаро́дний день дитя́чої кни́ги — свято, встановлене з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги. Відзначається щороку (починаючи з 1967) 2 квітня — в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Цим підкреслюється