Мимохідь – «ідучи», «проходячи повз щось». «Тоня вдягає на голову сіре кепі з широким козирком… Дівчина мимохідь зиркає на себе в люстро» (О. Донченко)
Мимохідь, присл. Проходячи мимо когось, чогось; переносно – не зосереджуючись на чомусь, між іншим.
– Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив (Григорій Тютюнник); Мимохідь приголублений хлопець почервонів до
сліз (О.Ільченко); "Назавтра повинно б розгодинитись ", – відзначив мимохідь Роман (О.Гончар).
У прямому й переносному значенні слово мимохідь часом варіюють з мимоходом. «Зиркнув мимоходом на його директор і теж одвернувся» (С. Васильченко). «Колись, – сама знаєш, – ах, я забула, що ти в наших колах не оберталась, – шпигнула вона Олену, так мимоходом, – одні свята тривали цілими тижнями, – а тепер що?» (І. Вільде).
Проте в сучасній українській літературній мові словники не рекомендують вживати мимоходом як синонім до мимохідь.
У вимові й графічно мимохідь інколи плутають із мимохіть, яке має зовсім інше значення.
Мимохіть, присл. Без певного наміру, без участі свідомості, всупереч власній волі; мимоволі. Повітря було таке п’яне й повне щебетання, що мимохіть бажалось руху, крику, реготу (М.Коцюбинський); Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка); Коли брат і мати почали остерігати його, гетьман мимохіть став приглядатись (М.Лазорський).
«Наталя намагалася нахмуритися сердито, та лице її мимохіть прояснилося тихою, блаженною усмішкою» (С. Васильченко). «– …Уявіть собі, ось кінчиться війна… Очевидно, імперіалістичні хижаки знову візьмуться за своє… Знову розгорнеться боротьба між суперниками, між конкурентами… Все це було для Хоми настільки несподівано, що він мимохіть поклав руку на свій автомат, як перед близькою небезпекою» (О. Гончар).
Слово мимохіть може ще вживатися із значенням «з необхідності». «Директорові заводу мимохіть довелося вжити адміністративних заходів».
Немає коментарів:
Дописати коментар