– Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.
Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.
– Якщо ти на кого-небудь розсердився і затаїв образу, – сказав учитель, – то візьми картоплину. Напиши на ній ім'я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплину в пакет.
– І це все? – здивовано запитав учень.
– Ні, – відповів учитель. – Ти повинен завжди цей пакет носити з собою. І кожен раз, коли на кого-небудь образишся, докладати в нього картоплю .
Учень погодився. Пройшов якийсь час. Пакет учня наповнився картоплинами і став досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж та картопля, що він поклав спочатку, почала псуватися. Вона покрилася слизьким гидким нальотом, деяка проросла , деяка вкрилася цвіллю і видавала різкий неприємний запах.
Учень прийшов до вчителя і сказав:
– Це вже неможливо носити з собою. По-перше, пакет занадто важкий, а по-друге, картопля зіпсувалася. Запропонуй що-небудь інше.
Але вчитель відповів:
– Те ж саме відбувається і в тебе в душі. Просто ти це не відразу помічаєш. Вчинки перетворюються на звички, звички – в характер, який народжує смердючі пороки. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес збоку. Кожен раз, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей вантаж.
Немає коментарів:
Дописати коментар