Урок від старого професора

 

Під час однієї із зустрічей випускників кілька хлопців, які вже зробили кар'єру, вирішили зайти в гості до свого старого професора . Під час візиту розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі і життєві проблеми.
  Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і підносом, заставленим
найрізноманітнішими чашками: порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими... Одні були прості, інші дорогі.
  Коли випускники розібрали чашки, професор сказав:
– Зверніть увагу, що всі красиві чашки розібрали, тоді як прості і дешеві залишилися. І хоча це нормально для вас – хотіти тільки краще для себе, але це і є джерело ваших проблем і стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву кращою. Все, що ви хотіли, було просто кава, а не чашка. Але ви свідомо вибрали кращі чашки, а потім роздивлялися, кому яка чашка дісталася.

  А тепер подумайте: життя – це кава, а робота, гроші, становище, суспільство – це чашки. Це всього-на-всього інструменти для підтримки і змісту життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого життя. Іноді, концентруючись тільки на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави.

  Найбільш щасливі люди – це не ті, які мають усе найкраще, але ті, які беруть усе найкраще з того, що мають.