31.07.14

Притча про дружбу

У мудреця запитали: 
– Скільки видів дружби існує? 
–Чотири,–відповів він.– Є друзі, як їжа: кожен день ти маєш потребу в них. Є друзі, як ліки: шукаєш їх, коли тобі погано. Є друзі, як хвороба: вони самі шукають тебе. Але є такі друзі, як повітря: їх не видно, але вони завжди з тобою ...

30.07.14

Міжнародний день дружби

     Історія свята

Під час проведення Міжнародного десятиліття культури миру та ненасильства в інтересах всієї планети на 65-й сесії ООН, що відбулася 27 квітня 2011 року, заснували нове свято, безпосередньо присвячене дружбі. Міжнародним днем дружби в календарі стала дата 30 липня.
  Попри те, що це, здавалося б, молоде свято у міжнародному календарі, воно має свою, неповторну історію. Подібну календарну подію як День дружби, за даними DilovaMova.com, було запропоновано ще в 1920-х роках. Це зробила Американська національна асоціація вітальних листівок. Ця пропозиція мала комерційний підтекст. Популяризації цієї ідеї сприяв Джойс Холл, засновник Hallmark Cards (1930).

27.07.14

Про українські прізвища

За „Словником української мови» прізвище — це „найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість». Немає сумніву в тому, що кожна людина у той чи інший час задавалася питанням: звідки пішло її прізвище і що воно означає. А прізвища наші мають дуже цікаву історію, бо виникли не на пустому місці, а внаслідок найрізноманітніших життєвих ситуацій і найрізноманітніших при­водів. Як не дивно, але до XVII століття українці не мали прізвищ, а обходилися лише іменами і прізвиськами. З розвитком суспільства, із збільшенням чисельності населення виникла потреба розрізняти людей, які мали однакові імена. Так виникли прізвиська,
які влучно давалися людям на ознаку якоїсь домінуючої риси характеру, виду ді­яльності, зовнішності, манери поведінки тощо. За періоду Київської Русі та й набагато

26.07.14

«Стійте всіма силами за Україну…» (до дня народження В. Винниченка)


                                              В. Винниченко. Автопортрет 

  • Літературна спадщина письменника налічує більше ста оповідань, чотирнадцять романів, двадцять три п'єси. У творчості В. Винниченка особливе місце посідають оповідання для дітей.
  • У спогадах матері письменника є чимало деталей, які повторюють історію Федька-халамидника. «Сусідських дітей тримав трохи... в терорі, бо був дуже сильний для свого віку й волевий, упертий... Надзвичайно любив волю, повітря, рух. Був гордим, збитошним, незалежним у вчинках і рішеннях правдолюбцем». 
  • У Єлизаветградській гімназії, де В. Винниченко продовжив навчання після закінчення сільської школи, він кинув виклик «сильним світу цього».  Національний

21.07.14

Цікаве про Олега Ольжича

  • Він — син поета Олександра Олеся (Кандиби), автора рядків "Сміються, плачуть солов'ї". Були вони зі збіднілого шляхетського роду ащадки козацького полковницького роду Кандиб) , в їхньому гербі голуб сидить на короні.
  • Олег навчився читати на третьому році життя, а п'ятилітнім написав п'єсу з козацьких часів. Віршувати також почав рано.
  • Його перші поетичні спроби свідчать про вразливе серце. У дитинстві він колекціонував пташине пір'я. А пізніше, в оповіданні "Рудько (Життєпис одного півня)", писав: " Ми менше знаємо про те, що відбувається в душі у півня, ніж той півень знає про нашу душу".
  • Олег знав дев'ять мов, грав на фортеп'яно та скрипці. Був високий і сором'язливий. Дівчата дуже цікавились ним — але не закохувалися.

20.07.14

Цікаве про Олену Телігу

  • «Можна тільки дивуватись, як в одній людині сплелися безмежна жіночність, краса, розум, талант, беззастережна хоробрість, незламність. Творче життя і героїчна смерть Олени Теліги спричинилася до того, що вона стала символом невмирущості української нації».(Надія Миронець, нарис «І злитися зі своїм народом»)
  • Темно-бронзове волосся, відкрите обличчя… У полон погляду її зеленкуватих очей потрапляли навіть, здавалося б, невиліковно байдужі чоловіки. Та взаємністю відповіла хіба двом. Один із них жив у селі Заліси, що на Ратнівщині. 
  • Серце Олени Теліги, Українки з великої літери, тієї, кого називатимуть Божим перстом, зупиниться на тридцять шостому році. Похоронять без останньої сповіді, без труни. А відтак згадуватимуть як про ту, яка разом із Лесею Українкою – “найвизначніша жіноча постать в українській літературі”. 

19.07.14

Поетична 5-хвилинка з Оленою Телігою


                Сучасникам

"Не  треба  слів.  Хай  буде  тільки  діло.
Його  роби  —  спокійний  і  суворий,
Душі  не  плутай  у  горіння  тіла,
Сховай  свій  біль.  Стримай  раптовий  порив".

Але  для  мене  —  у  святім  союзі
Душа  і  тіло,  щастя  з  гострим  болем.
Мій  біль  бринить.  Зате,  коли  сміюся,
І  сміх  мій  рветься  джерелом  на  волю.

08.07.14

Поетична 5-хвилинка з Василем Голобородьком

  • «…процес народження вірша схований для мене, я не знаю, чому зупиняюся душею саме на цих виразах.. Крик птаха у природі і стан закоханості людини не мають нічого спільного, але в мові позначені одним виразом. Я схотів написати вірша, щоб виправдати якраз оте переносне його значення».



           НАША МОВА

кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами
у товаристві розмовляємо