19 липня 2014

Поетична 5-хвилинка з Оленою Телігою


                Сучасникам

"Не  треба  слів.  Хай  буде  тільки  діло.
Його  роби  —  спокійний  і  суворий,
Душі  не  плутай  у  горіння  тіла,
Сховай  свій  біль.  Стримай  раптовий  порив".

Але  для  мене  —  у  святім  союзі
Душа  і  тіло,  щастя  з  гострим  болем.
Мій  біль  бринить.  Зате,  коли  сміюся,
І  сміх  мій  рветься  джерелом  на  волю.

 Не  лічу  слів.  Даю  без  міри  ніжність.
А  може  в  цьому  й  є  моя  сміливість:
Палити  серце  —  в  хуртовині  сніжній,
Купати  душу  —  у  холодній  зливі.

Вітрами  й  сонцем  Бог  мій  шлях  намітив,
Та  там,  де  треба,  я  тверда  й  сувора:
О  краю  мій,  моїх  ясних  привітів
Не  діставав  від  мене  жодний  ворог.


******************************************************

               ЖИТТЯ

/Василеві Куриленкові/
Зловіщий  брязкіт  днів,  що  б'ються  на  кавалки,
І  жах  ночей,  що  затискають  плач.
Ти,  зраджений  життям,  яке  любив  так  палко,
Відчуй  найглибше,  але  все  пробач.
Здається,  падав  сніг?  Здається,  буде  свято?
Розквітли  квіти?  Зараз,  чи  давно?
О,  як  байдуже  все,  коли  душа  зім'ята,
Сліпа,  безкрила  —  сунеться  на  дно.
А  ти  її  лови,  тримай,  тягни  нагору!
Греби  скоріше  і  пливи,  пливи!
Повір:  незнане  щось  у  невідому  пору
Тебе  зустріне  радісним  —  живи!
Тоді  заблисне  сніг,  зашепотіють  квіти
І  підповзуть,  мов  нитка  провідна.
Ти  приймеш  знов  життя  і  так  захочеш  жити,
Його  пізнавши  глибоко,  до  дна.  


****************************************************

            МУЖЧИНАМ

Не  зірвуться  слова,  гартовані,  як  криця,
І  у  руці  перо  не  зміниться  на  спис.
Бо  ми  лише  жінки.  У  нас  душа  криниця,
З  якої  ви  п’єте:  змагайся  і  кріпись!

І  ми  їх  даємо  не  у  залізнім  гимні,
У  сріблі  ніжних  слів,  у  вірі  в  вашу  міць.
Бо  швидко  прийде  день  і  у  завісі  димній
Ви  зникнете  від  нас,  мов  зграя  вільних  птиць.

Ще  сальви  не  було,  не  заревли  гармати,
Та  ви  вже  на  ногах.  І  ми  в  останній  раз
Все,  що  дає  життя  іскристе  і  багате,
Мов  медоносний  сік,  збираємо  для  вас.

Гойдайте  ж  кличний  дзвін!  Крешіть  вогонь  із  кремнів!
Ми  ж  радістю  життя  вас  напоївши  вщерть  —
Без  металевих  слів  і  без  зітхань  даремних
По  ваших  же  слідах  підемо  хоч  на  смерть!  



Немає коментарів:

Дописати коментар