23 вересня 2014

Поетична 5-хвилинка з Максимом Рильським



МИСТЕЦТВО

Коли усе в тумані життьовому
Загубиться і не лишить слідів,
Не хочеться ні з дому, ні додому,
Бо й там, і там огонь давно згорів, —
В тобі, мистецтво, у тобі одному
Є захист: у красі незнаних слів,
У музиці, що вроду, всім знайому,
Втіляє у небесний перелив;
В тобі, мистецтво, — у малій картині,
Що більша за усей безмежний світ!
Тобі, мистецтво, у твоїй країні

Я шлю поклін і дружній свій привіт.
Твої діла — вони одні нетлінні,
І ти між квітів — найясніший квіт!
1911-1918
 *****************************************
ЯБЛУКА ДОСПІЛИ
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, приведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.
Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, —
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
1911—1918

 **********************************************
Запахла осінь в'ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом, —
І свіжі айстри над піском рум'яним
Зорюють за одчиненим вікном.
У травах коник, як зелений гном,
На скрипку грає. І пощо ж весна нам,
Коли ми тихі та дозрілі станем
І вкриє мудрість голову сріблом?

Бери сакви, і рідний дім покинь,
І пий холодну, мовчазну глибінь
На взліссях, де медово спіють дині!
Учися чистоти і простоти
І, стоптуючи килим золотий,
Забудь про вежі темної гордині.
1925
**********************************************
На  білу  гречку  впали  роси,
Веселі  бджоли  одгули,
Замовкло  поле  стоголосе
В  обіймах  золотої  мли.

Дорога  в'ється  між  полями...
Ти  не  прийдеш,  не  прилетиш
І  тільки  дальніми  піснями
В  моєму  серці  продзвениш.

1911—1918  pp. 

*******************************************************
Поле  чорніє.  Проходять  хмари,
Гаптують  небо  химерною  грою.
Пролісків  перших  блакитні  отари..
Земле!  як  тепло  нам  із  тобою!

Глибшає  далеч.  Річка  синіє.
Річка  синіє,  зітхає,  сміється...
Де  вас  подіти,  зелені  надії?
Вас  так  багато  —  серце  порветься!

1911—1918  pp.
**************************************************
МОВА
Треба  доглядати  наш  сад
                                        Вольтер


Як  парость  виноградної  лози,
Плекайте  мову.  Пильно  й  ненастанно
Політь  бур'ян.  Чистіша  від  сльози
Вона  хай  буде.  Вірно  і  слухняно
Нехай  вона  щоразу  служить  вам,
Хоч  і  живе  своїм  живим  життям.

Прислухайтесь,  як  океан  співає  —
Народ  говорить.  І  любов,  і  гнів
У  тому  гомоні  морськім.  Немає
Мудріших,  ніж  народ,  учителів;
У  нього  кожне  слово  —  це  перлина,
Це  праця,  це  натхнення,  це  людина.

Не  бійтесь  заглядати  у  словник:
Це  пишний  яр,  а  не  сумне  провалля;
Збирайте,  як  розумний  садівник,
Достиглий  овоч  у  Грінченка  й  Даля,
Не  майте  гніву  до  моїх  порад
І  не  лінуйтесь  доглядать  свій  сад.

Квiтень,  1956  р. 


******************************************************************

Немає коментарів:

Дописати коментар