Цікаве про Григора Тютюнника

«Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю розумом – тобто страждаю двічі з одного приводу. Боже, як важко».
                                           Григір Тютюнник

• У 1968 р. «Літературна газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій».

Повість «Климко» має автобіографічний характер. В 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник у віці 11 років пішов до матері на Полтавщину пішки.

Письменнику присвячено одну з вітрин Музею однієї вулиці. В середині 1960-х років він мешкав на Андріївському узвозі. В музеї виставлені автографи Григора Тютюнника, листи до друга, колекція оригінальних світлин.

За мотивами його оповідання «Син приїхав» створено фільм «Скляне щастя» (1981), за однойменною повістю автора й творами «Дід Северин» і «Вогник в степу» — кінокартину «Климко» (1983), 1993 р. екранізовано його твір «Три плачі над Степаном».

На громадських заходах, вечорах, застіллях Григір завжди був у центрі уваги. Розповідав історії — сумні та смішні. А це були роки страху і доносів. Ми знали, що наші розмови прослуховують, тому були обережні у висловлюваннях. "На кожного Авеля по три Каїни", — казав Григір. Він ніколи не йшов на компроміси, ненавидів пристосуванців, наживав собі ворогів. Та за всієї зовнішньої сили й мужності, у душі він був незахищеним і вразливим.

Він був справжнім вулканом. Ніколи сам не йшов ні на які компроміси, ненавидів пристосуванців, казав їм у вічі правдиві обвинувачення, примножуючи кодло своїх потенційних опонентів. «На кожного Авеля по три Каїни», — так він характеризує тогочасну моральну атмосферу в Україні. В суспільстві він бачив жахливу прірву між словом і ділом. 

                                     Афоризми

• Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові.

• Життя справді складне, і єдиний у нього підручник — досвід.
• Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба.
• Знати людину глибоко — страшно.
• Іноді я відчуваю людину, як рана — сіль.
• Людина, що знехтувала добром інших, зневажила його в собі.
• Сердяться слабкі душі, сильні — ненавидять або прощають.
• Чоловіки! Ви проклинаєте жінку і боготворите матір. Чи немає в цьому суперечності?
• Не суди по генералу про життя солдатів.
• Шукати гармонії всезагальної — шукати на денному небі зірки.
• Вам не вистачає ріки, а мені й краплі достатньо.
• Істина приходить надто пізно і дається надто болісно, щоб радіти її відкриттю!
• Образа притаманна слабким.
• Найстрашніше для людини — сама людина.
• Любов — це одне з найкращих психічних захворювань.
• Найздібніша людина та, яка зуміє вчасно і точно визначити свої здібності.
• Графоман сидить у кожному письменнику, і талановитий той, хто вміє примусити себе замовкнути.
• Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям.
• І захотілося раптом, щоб коли помру, крізь прах мого серця проріс дубовий корінь, а з нього вимахав могутній дуб і щоб гілля його пішло на кілки — бити тупих і немічних серцем людей.
• Зустріч з величчю робить нас скромнішими.
• Кожен письменник обирає тему найближчу, найріднішу його життєвому досвідові і – неодмінно – своєму ідеалові людини в тому часі, у якому він живе. Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах.
• Читати - найдешевше і найкорисніше задоволення на Землі.
• Якщо тебе ніколи не охоплювало бажання обійняти всю землю, приласкати бродячого собаку, підняти з землі зірваний листок і цілувати його — значить ти ще не любив.
• Дивно: прочитаєш книгу і шкода з нею розлучатися. За наступну братися навіть не хочеться.
• Краще різка відвертість, ніж зрадницька мовчанка.
• Хороша книга та, після якої відчуваєш, що порозумнішав або став краще.
• Мій секрет творчості: біль. Повна душа болю.
• Так я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?
• Вам не вистачає ріки, а мені й краплі достатньо.