13 листопада 2014

До 125-річчя від дня народження Остапа Вишні

  • Павло Губенко (справжнє ім’я письменника) народився на батьківщині славетних Гоголя та Котляревського – Полтавщині. Гуморист не раз казав, що його «батьки мали дуже багато дітей і дуже мало грошей, та будь-що намагалися повиводити своїх дітей в люди». Початкову освіту майбутній письменник здобув у сільській, потім у Зінківській школі. Далі було чотирирічне «казьонне» навчання у київській військово-фельдшевській школі.
  • Подальшу освіту Остап Вишня продовжував самотужки, поєднуючи її з роботою військового фельдшера в лікарні. «Пішло нецікаве життя. Служив і все вчився, все вчився – хай воно йому сказиться!» - згадував ці роки письменник. Потім юнак вступив до Київського університету, але, повністю віддавшись літературній творчості, не закінчив його.
  • Коли письменника запитували: «Що на Вас вплинуло, чому Ви почали писати?», Остап Вишня напівжартома, напівсерйозно відповідав:
        Головну роль у формуванні майбутнього письменника взагалі відіграє природа – всіляка там картопля, коноплі, бур’яни… На мене також вплинула особлива «система освіти» на селі. Там завжди багато роботи, і до неї привчають змалечку. Перша моя наука – це гуси. Випасанням гусей займалися наймолодші. Після цього йде вищий курс – свині. Цю справу доручали громадянинові від шести років. Потім йшли такі «курси»: телята, вівці, корови, коні. Саме тоді, сидячи в болоті й випасаючи худобу, я зрозумів, що мені треба писати.
  • Перша публікація у Кам'янець-Подільській газеті «Народна воля» була підписана псевдонімом Павло Грунський (від містечка Грунь, поблизу якого народився письменник).
  • 1921 року в газеті «Селянська правда» була надрукована гумореска «Чудака, їй-богу!». Під нею вперше стоїть підпис: Вишня Остап. А після цього, як згадував письменник, «пішло та й пішло».
  • Остап Вишня  став дуже популярним. Він одержував сотні, тисячі листів, і від захоплених читачів, і від починаючих авторів з проханнями допомогти, порадити.
  • Письменник брав участь у літературних вечорах, де зачитував свої власні твори. Коли його питали: «Як ви пишете?», отримували жартівливу відповідь:
   А так: беру папір, олівця, сідаю собі та й пишу.
  • Мати й батько Остапа Вишні були доволі освіченими людьми, на відміну від багатьох тогочасних селян. Напевно, й від них письменник успадкував любов до книги. «Не любив я тільки «Руського паломника», що його років з двадцять читала мати, – згадував пізніше Остап Вишня. – Велика дуже книжка. Як замахнеться, було, мати, так у мене аж душа у п’ятах»
  • Остап Вишня також захоплювався такими письменниками, як Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, О.Пушкін, І.Котляревський, О.Прокоф’єв, О.Твардовський. З Рильським, Хвильовим, Кулішем і Досвітнім був знайомий особисто і міцно дружив.
  • «Для літератури, по-моєму, треба перш за все – чесність, – писав у щоденнику Остап Вишня. – Потім уже талант, здібність та інше. Тоді й буде література!»
Напевно, такий його погляд не поділяла тодішня влада. В грудні 1933 року письменника спіткало важке лихо. Остапа Вишню звинуватили в контрреволюційній діяльності й тероризмі. Його було оголошено «ворогом народу» і на десять років вислано в сталінські табориОстап Вишня зміг повернутись до літературноі праці лише 1943 року.
  • У 1955 році Остапа Вишню реабілітували, а 28 вересня 1956 року він помер. Кажуть, що він жартував аж до смерті... 
  • Коли був заарештований його близький друг Максим Рильський, то Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся до Києва на допомогу родині поета. Також знайомі Остапа Вишні оповідали, що навіть у важких ситуаціях він знаходив якесь добре тепле слово для зневірених. Сидячи по тюрмах і таборах, гуморист буквально рятував товаришів своїм гумором.
«Просто не любив я печальних лиць, бо любив сміятися. Не переносив я людського горя. Давило воно мене, плакати хотілося... Я народний слуга! Лакей? Ні, не пресмикався! Вождь? Та Боже борони!.. Пошли мені, доле, сили, уміння, талану, чого хочеш, тільки щоб я хоч що-небудь зробив таке, щоб народ мій у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях, роздумах, ваганнях, щоб народ усміхнувся!.. щоб хоч одна зморшка його трудового, задумливого лиця, щоб хоч одна зморшка ота розгладилася!». 
  © Остап Вишня

За матеріалами: http://h.ua/story/



Немає коментарів:

Дописати коментар