05 грудня 2014

Поетична 5-хвилинка з Олександром Олесем

І  де  ми  сили  беремо,
Тягти  віки  своє  ярмо,
Ворожі  сльози  утирати
І  посміхатися  крізь  ґрати?

Свистять  над  нами  батоги,
Списи  залізні  навкруги,
А  ми  в  думках  вітаєм  волю
І  тільки  кривимось  від  болю.

Літа  пливуть,  а  ми  йдемо
І  ярем  дерево  тремо,
Хоч  до  кісток  ми  шиї  стерли
І  кращі  спільники  умерли.  

Свистить  батіг.  Рипить  ярмо,
А  ми  убогу  оремо…
Ні  сліз,  ні  стогону,  ні  слова,  —
В  кривавих  ранах  вся  розмова.

А  очі  наші,  як  огні,
А  зорі  тонуть  вдалині
І  ждуть  з-за  обрію  ясного
Якогось  дива  неземного.  


***************************************
М.Фабіановій

В  Вас  стільки  сонця  золотого,
Блакиті  чистої,  тепла,  —
Неначе  з  краю  чарівного
Вас  хвиля  моря  принесла.

І  як  Ви  можете  тут  жити,
Серед  безлюдних  цих  пустель,
Промінням  серця  свого  гріти
Граніт  холодний  мертвих  скель!!

Чи  принесли  Вас  крила  хвилі,
Щоб  Ви  світили  в  сизій  млі,
Щоб  люде  вірили,  терпіли
І  ждали  сонця  на  землі.

(18  вересня  1941  р.)  

******************************************
Живи,  Україно,  живи  для  краси,
Для  сили,  для  правди,  для  волі!
Шуми,  Україно,  як  рідні  ліси,
Як  вітер  в  широкому  полі.  

*********************************
О  слово  рідне!  Орле  скутий!
Чужинцям  кинуте  на  сміх!
Співочий  грім  батьків  моїх,
Дітьми  безпам'ятно  забутий.

О  слово  рідне!  Шум  дерев!
Музика  зір  блакитнооких,
Шовковий  спів  степів  широких,
Дніпра  між  ними  левій  рев…

О  слово!  Будь  мечем  моїм!
Ні,  сонцем  стань!  вгорі  спинися,
Осяй  мій  край  і  розлетися
Дощами  судними  над  ним.

1907  

***************************
Рідна  мова  в  рідній  школі!
Що  бринить  нам  чарівніш?
Що  нам  ближче,  і  миліш,
І  дорожче  в  час  недолі?!

Рідна  мова!  рідна  мова!
Що  в  єдине  нас  злива,  –
Перші  матері  слова,
Перша  пісня  колискова,

Як  розлучимось  з  тобою,
Як  забудем  голос  твій,
І  в  вітчизні  дорогій
Говоритимем  чужою?!

Краще  нам  німими  стати,
Легше  гори  нам  нести,
Ніж  тебе  розіп'ясти,
Наша  мово,  наша  мати!

Ні!  В  кім  думка  прагне  слова,
Хто  в  майбутнім  хоче  жить,
Той  всім  серцем  закричить:
"В  рідній  школі  рідна  мова!"

І  спасе  того  в  недолі
Наша  мрія  золота,
Наше  гасло  і  мета:
Рідна  мова  в  рідній  школі!  

*******************************
З  журбою  радість  обнялась…
В  сльозах,  як  в  жемчугах,  мій  сміх.
І  з  дивним  ранком  ніч  злилась,
І  як  мені  розняти  їх?!

В  обіймах  з  радістю  журба.
Одна  летить,  друга  спиня…
І  йде  між  ними  боротьба,
І  дужчий  хто  —  не  знаю  я…

1906  

*****************************
Гроза  пройшла…  зітхнули  трави,
Квітки  голівки  підняли,
І  сонце,  тепле  і  ласкаве,
Спинило  погляд  на  землі.

Здаля  розвіялись  тумани,
Знов  ясно,  пахощі,  тепло…
Спинилась  кров,  замовкли  рани…
Прибите  серце  ожило.

Літає  радість,  щастя  світе,
Дзвенять  пташки  в  садах  рясних,
Сміються  знову  трави,  квіти…
А  сльози  ще  тремтять  на  них.

1905  

© О. Олесь

Немає коментарів:

Дописати коментар