19 грудня 2014

До дня народження: Микола Куліш

19 грудня 1892 народився найвизначніший український драматург Микола Гурович Куліш (1892-1937), режисер, громадський діяч, газетяр і редактор, діяч української освіти, педагог, ветеран 1 Світової війни і Червоної Армії. Микола Куліш став драматургом, творчість якого відкрила нові напрямки у розвитку світового драматичного мистецтва 20-го і 21-го століть. Жертва сталінського терору. Він
вважається одним із провідних діячів Розстріляного Відродження.
З 9 років Куліш навчався в церковно-парафіяльній церкві школи. З 1905 року Куліш навчався в Олешківському (тепер Цюрупинськ Херсонської області) міському восьмикласному училищі. Тут він зустрівся з відомим письменником і перекладачем Іваном Дніпровським, який згодом написав багато спогадів про Куліша. У 1908 році він вступив до Олешківської прогімназії, яка закрилися перш ніж він міг закінчити. У шкільні роки Куліш опублікував кілька коротких віршів і епіграм на рукописні журнали студентів, які дали йому певну популярності серед своїх однолітків. Мешкав на квартирі свого гімназійного приятеля Всеволода Невелля, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною Невелль. У 1913 року він пише першу п'єсу «На рыбной ловле» російською мовою, що згодом лягла в основу комедії «Отак загинув Гуска».
У 22 років він вступив до філологічний факультет Новоросійського університету. Однак його освіта була знову перервана через Першу світову війну, коли його мобілізували до війська. Спочатку Куліш служив рядовим у запасному батальйоні і перед відправкою на фронт захотів побачити свою наречену Антоніну, яка була вчителькою у селі за 72 версти від казарми. Тому він самочинно залишив казарму, через що отримав покарання від полковника, хоча й не дуже суворе. У 1914 році полковник відправив його до Одеської школи прапорщиків, після закінчення якої він вирушає на фронт. 1915–1917 роки він проводив на передовій, продовжує писати твори. Здебільшого це були вірші й невеличкі драматичні сцени. Деякі його поезії друкувалися у армійській газеті, а одноактні п'єси розігрували солдати. Перша світова війна погано відбилася на здоров'ї Миколи Куліша: у нього поранення, контузія, посилення критичних настроїв. У 1917 році, вже будучи офіцером, Микола Куліш під час Лютневої революції стає на її бік, пов'язуючи з цим свої надії на побудову гуманістичного і справедливого суспільства.
У липні 1919 Микола Куліш формує в Херсоні Дніпровський селянський полк у складі Червоної Армії. З цим полком він згодом захищав Херсон і Миколаїв від сил Денікіна. Під час голоду 1921–1922 років Куліш усяко намагався допомогти школярам і учням. Події цього періоду життя він зображує у документальній повісті російською мовою «По весям и селам». Цей твір складається із двох частин «Из записной книжки 1921 года» та «Из записной книжки 1922 года» (опубліковані в одеському педагогічному журналі «Наша школа» № 3,4-5 за 1923 р.). У ньому Микола Куліш використовує елементи художньої оповіді, публіцистичні міркування, документалізовані спостереження, за допомогою яких описав голод в Таврії.
В Одесі письменник стає членом письменницької спілки «Гарт» (В. Еллан-Блакитний, І. Кулик, В. Сосюра, В. Поліщук, М. Йогансен, П. Тичина, О. Довженко, М. Хвильовий, та інші). Цікавиться культурним, літературним і мистецьким життям України свого часу. У цей час переписувався з Дніпровським та іншими відомими культурними діячами. У тому ж році Куліш переїхав до Харкова, де він зустрівся з різними видатними українськими письменниками і поетами, таких як Остап Вишня, Юрій Яновський, Володимир Сосюра та багатьма іншими. Тут Куліш став членом ВАПЛІТЕ і працював з трупою театру «Березіль» та його режисером Лесем Курбасом, з яким Микола Куліш знайомиться у 1925 році.
У листопаді 1926 він був обраний президентом ВАПЛІТЕ по січень 1928. У 1926–1928 Куліш входив до складу редакційної колегії журналу «Червоний Шлях». З кінця 1929 — член президії нового літературного об'єднання «Пролітфронт». Адміністративне втручання посадовців від культури у творчі справи, посилення політичного тиску, навішування націоналістичних ярликів примусили літературне об'єднання самоліквідуватися в січні 1931 року. Куліш переїхав з Харкова до рідної Херсонської області. Спостерігаючи Голодомор 1933-го він все більше засмучувався через революційні ідеї. За цей час його п'єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната» були визнані як ворожі комуністичному режиму.
На першому всесоюзному з'їзді радянських письменників, що відбувся 17 серпня — 1 вересня 1934 року Миколу Куліша оголосили буржуазно-націоналістичним драматургом. 19 серпня на ранковому засіданні І. Кулик у своїй доповіді про напрямки розвитку української літератури охарактеризував Миколу Куліша як митця, що є представником «виявів націоналізму» в драматургії, та як художника, «більшість п'єс якого є відверто націоналістичними і ворожими нам» і зазначив, що на них базувалася робота театру «Березіль», коли ним керував Лесь Курбас. Кулику це не допомогло: в 1937 році він був розстріляний, як нібито англійський шпигун. Тоді ж була арештована і розстріляна його дружина - українська поетеса Люциана Піонтек (німкеня за походженням).
У грудні 1934 року, після похорону свого друга Івана Дніпровського, Миколу Куліша було заарештовано органами НКВС і звинувачено у приналежності до націоналістичної терористичної організації і зв'язках з ОУН. Під час судового процесу у «Справі боротьбистів» в березні 1935 року виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г. Епіком, Є. Плужником, В. Підмогильним, О. Ковінькою та іншими засуджений до 10 років Соловецьких таборів. На Соловках утримувався в суворій ізоляції. 3 листопада 1937 року, за постановою особливої трійки НКВС, розстріляний в урочищі Сандармох Медвеж'єгорського району (Карелія), разом із Валер'яном Підмогильним, Юрієм Мазуренком та Григорієм Епіком. Всі вони були представниками знищеного Кремлем українського Розстріляного відродження.



Немає коментарів:

Дописати коментар