11.01.15

Про "дякую" і "спасибі"

Найввічливіший день у році – 11 січня. Цього дня відзначається Всесвітній день „спасибі”.
Ми чудово розуміємо значення гарних манер, їх необхідність у повсякденному житті, але найчастіше висловлюємо подяку ніби мимохідь, не замислюючись про її значення. А між тим слова подяки мають дивовижні властивості, але вимовляти їх не можна, коли людина знаходиться
у роздратованому стані. Психологи вважають, що слова вдячності – це знаки уваги, вони є усними „погладжуваннями” і здатні зігріти своїм теплом.
Ми кожного дня говоримо один одному „дякую”, тому важливо пам’ятати, що справжня вдячність – це лише та, що йде від чистого серця.
В українській мові сьогодні вживається два «вдячних» слова – дякую та спасибі. Вони мають різне походження. Більш прозорим для нас є походження і значення слова «спасибі». Два слов’янських слова «спаси, Боже» в процесі використання злились у цілісність. Сталося це порівняно недавно, у писемних пам’ятках слово "спасибі" вживається приблизно з XVI століття поруч із старослов’янським «благодарствую».

До речі, сучасна російська мова зберегла саме ці два варіанти висловлення вдячності, а у південних слов’ян і досі вживається варіант «благодаря», «благодарение» (болгарська, македонська) чи утворився свій власний «хвала» (хорватська, сербська, словенська).

«Дякую» розуміють майже в усій Європі

Слово «дякую» має набагато складнішу історію. Твердження деяких мовознавців про його походження від німецького «danke» через посередництво польської мови виглядають дещо поверховими та непереконливими. Перш за все, ареал розповсюдження слів із цим коренем надзвичайно широкий – він охоплює майже усі германські мови (німецька «danke», голландська «dank», англійська «thank», скандинавські «tak», «takk»), усю групу західнослов’янських мов (чеська «děkuji», польська «dziękuję», словацька «ďakujem»), а також вживається у білоруській «дзякуй» та українській мовах.

Звичайно, звучання та написання слова у кожній окремій мові є різним і не завжди можна побачити спільність, не знаючи певних законів мовного творення. Наприклад, німецьке «danke» та англійське «thank» звучать по-різному, але у написанні відрізняється фактично лише перший звук і то, «d» і «t» – звуки одного типу творення, які різняться лише дзвінкістю-глухістю, а «h» – часто є глухим і не читається. Зміни вимови відбуваються набагато швидше, ніж зміни написання, тим більше в англійській мові, де домінує історичний правопис.

Якщо порівнювати німецьке «danke» та західнослов’янський варіант цього слова, наприклад польське «dziękuję», сумнівів у подібності навіть не виникає, адже «ę» означає носовий звук, подібний до [en]. В сучасній українській мові носові звуки не збереглися, хоча вони фіксувалися ще у старослов’янській мові.

Отже, навіть при побіжному аналізі видно, що, імовірно, ці слова походять з одного спільного кореня, з однієї давнішої мови, але пройшли різний шлях розвитку. Хочеться зробити ще одне припущення: українське дієслово «дати» та його слов’янські аналоги напевне походить із того самого кореня, який сягає санскритського кореня «да» (значення «дати», «дарувати»).

Неважливо, яке з цих слів оберете саме ви. Сказані від щирого серця будь-якою мовою, ці слова допомагають нам стати ближчими один до одного, передають енергію добра і світла від однієї людини до іншої.


Спасибі
Яке це славне слово — хлібороб,—
Що жартома ще звуть і гречкосієм!
До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм!
Який це труд, який солоний піт,
Яка жага і втома життєдайна!
Ну, безперечно, знає цілий світ
Про роль почесну трактора й комбайна.
Спасибі їм: помічники живі
Вони у чеснім хліборобськім щасті...
Та треба працювать і голові,
Докласти треба руки мозолясті,
Щоб красувався вбогий переліг
Нечувано багатим урожаєм,
Щоб гречка розливалася, як сніг,
Пшениця слалась маревом безкраїм,
Щоб кукурудза в строгому ладу
Підкорювала все нові простори,
Щоб жайворонки пісню молоду
Підносили над колосисте море,
Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі
У кожній хаті, домі та колибі...
Уклін земний працівникам землі!
Вам, сіячі, плугатарі,— спасибі!
© М. Рильський
9 вересня 1960 p. Гагра

*********************
Спасибі людям, що зростили ліс:                 Від суховіїв сохнула б земля,
За всі дуби, ялини в пишнім гіллі                Була б вона подібна до пустелі.
І за красу отих зелених кіс,                          А ліс накличе хмару на поля –
В яких стоять гнучкі берізки білі.                Дощі проллються весняні, веселі...
Коли б не ліс, не знали б ми про те,             Спасибі ж людям, що зростили ліс:
Що є фіалка й пролісок на світі,                  За всі дуби, ялини в пишнім гіллі
Як у травні конвалія цвіте –                         І  за красу отих зелених кіс,
Найкраща, найніжніша поміж квітів.         В яких стоять гнучкі берізки білі.
© М. Познанська

*********************
СПАСИБІ ЗА СЬОГОДНІШНЄ

На жаль, не все збувається,
Але я не тужу.
У темну тінь ховаюся,
А з білою — ходжу.

Молитвою прозорою
Наповню грішну плоть.
Я сам собі повторюю:
– Сприймай, що дав Господь.

Не все ще поле скошене,
Не стихнув серця щем…
Ні, ремствувать негоже нам,
Бо ми іще живем.

Нам сонце світить, дощ іде,
Бджола несе нектар…
Прожитий нами кожен день –
Це долі щедрий дар.

Хтось згодиться – не згодиться,
Та в слові повторюсь:
Спасибі за сьогоднішнє.
За завтрашнє — молюсь.

© В. Крищенко

1 коментар:

  1. Мне не нравится слово "дякую" -хоть оно и производная с многих языков а тем более немецкого, как быстро мы забываем историю, сколько людей погибло от рук фашистов ((( Спаси Боже и благо-дарю, светлые Божественные слова в этом и есть их самое большое различие!

    ВідповістиВидалити