Намалюй мені слово...

Намалюй мені слово, що торкається серця,
не проколює болем, не вбиває, не спить,
тільки те, що чарує, наче чисте джерельце,
тільки те, що голубить і коханням горить.
Намалюй мені слово, що розкрилює душу
І змиває із серця всі болі й жалі.
Хай високо злетить, та не зраджує тишу,
Що блукає зі мною по осінній землі.
Не забудь, що я спрагла на слово-причастя
І шукаю його по між весен і зим.
Комусь бракне цих слів для достатку і щастя,
А мені для далеких до Бога стежин.
© Галина Фесюк