09 березня 2015

Цікаве про Тараса Шевченка

"Стандартну" біографію Шевченка знаємо ще зі школи. Сьогодні хотілося б пригадати факти з його життя і творчості, на які звертають менше уваги.
Коли вийшла перша збірка «Кобзаря» (1840), Т. Шевченкові було лише 26 років. Поеми «Катерина», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», балада «Тополя», послання «До Основ'яненка», вірші
«Перебендя», «Нащо мені чорні брови... » склали перший «Кобзар». Спеціально для першого видання Т. Шевченко написав вступний вірш-заспів «Думи мої, думи мої...». І. Франко свого часу писав: “Поява Шевченкового “Кобзаря” 1840 р. в Петербурзі мусить уважатися епохальною датою в розвою українського письменства, другою після “Енеїди” Котляревського”.
«Кобзар» став найзнаменитішою книгою Шевченка. Тільки за його життя він перевидавався 4 рази. А в радянський час загальний тираж «Кобзаря» перевалив за 8 мільйонів. Вірші з цієї збірки перекладені більш ніж на 100 мов світу. У місті Черкаси у 1989 році відкрився єдиний у світі музей, присвячений одній книзі. І цією книгою став «Кобзар». 
 Твори Т. Шевченка перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, данською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами.
За день до своєї смерті в розмові з другом - художником Григорiєм Честахiвським - Шевченко висловив бажання, щоб поховали його в Каневi. Проте спершу Т. Шевченко був похований у Петербурзі і лише у квiтнi 1861 року царський уряд дозволив-таки перевезти домовину з прахом Шевченка в Україну. Процесія рушила через всю Росiю з пiвночi на пiвдень: де потягом, де кiньми, де пароплавом, а де i просто на руках – до Канева. Перевезення домовини тривало 14 дiб. Художник Г. Честахiвський пiсля похорону Тараса Шевченка залишився в Каневi i вирiшив насипати над прахом поета високу могилу. Канiвчани i жителi навколишнiх сiл два мiсяцi пеленами, хустинами, торбинками й кошиками носили землю з ближнiх урвищ-ярiв на могилу Тараса, обкладали її камiнням. Поступово над мiсцем поховання Шевченка вирiс пагорб у кiлька метрiв заввишки. А перші сходи на Чернечу гору було побудовано за розпорядженням Симона Петлюри.
Понад 30 років праправнук Шевченка Микола Лисенко працював над дослідженням «Коріння Шевченкового роду». У його поданні генеалогічна схема Шевченкового роду містить понад 1300 осіб, відомих і безвісних, які мешкають в Україні, Росії, Прибалтиці, Австралії, США, Франції і зокрема у Кирилівці, Моринцях, Звенигородці.
        

Немає коментарів:

Дописати коментар