26 серпня 2015

Поетична 5-хвилинка з І. Франком

Пам'ятник І. Франку в Нагуєвичах
                      *******
До  моря  сліз,  під  тиском  пересудів
Пролитих,  і  моя  вплила  краплина;
До  храму  людських  змагань,  праць  і  трудів,
Чень,  і  моя  доложиться  цеглина.

А  як  мільйонів  куплений  сльозами
День  світла,  щастя  й  волі  засвітає,
То,  чень,  в  новім,  великім  людськім  храмі


Хтось  добрим  словом  і  мене  згадає.

2  апр[еля]  1880  



             *********
Всюди  нівечиться  правда,
Всюди  панує  брехня,
В  ваших  лиш  сердцях,  о  браття,
Най  не  постане  вона!

Там  ви  для  правди  святої
Сильний  збудуйте  опліт,
Там  ви  огонь  невгасимий
Чесної  думки  паліть!

Твердша  від  сталі  твердої,
Сто  раз  тривкіша,  ніж  мур,  —
Щирих,  м'яких  серць  твердиня
Супроти  громів  і  бур.

Там  з  поколінь  в  покоління
Правда  простоїть  ціла,
Поки  не  зломиться  лютий
Вал  лицемірства  і  зла.

І,  мов  те  древо  зимою,
Зверху  безлисте,  мертве,
В  бурі,  морози  пускає
Вічно  коріння  нове,  —

І,  мов  нора  та  підземна
Триска  ключем  з-під  скали,  —
Трисне  з-під  зла  й  пересудів
Правда  жива  на  земли!

6  апр[еля]  1880  

                    *************
Як  почуєш  вночі  край  свойого  вікна,
Що  щось  плаче  і  хлипає  важко,
Не  тривожся  зовсім,  не  збавляй  собі  сна,
Не  дивися  в  той  бік,  моя  пташко.

То  не  та  сирота,  що  без  мами  блука,
Не  голодний  жебрак,  моя  зірко.
Се  розпука  моя,  невтишима  тоска,
Се  любов  моя  плаче  так  гірко.

Так  прощай  же,  прощай,  не  чекай  більш  весни,
Коли  будуть  цвісти  верболози.
І  востаннє  тобі,  замість  слів  про  любов,
Посилаю  я  муки  і  сльози.

Так  прощай  же,  прощай,  не  чекай  більш  весни,
Будь  щаслива,  весела,  як  завжди.
Що  було  —  схороню  аж  у  серце  на  дно…
Не  шукай  між  людьми  більше  правди. 

Сікстинська мадонна

Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?
Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.
О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя – не казка, ні!
І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно – тут, на полотні.
1881






Немає коментарів:

Дописати коментар