Свято Успіння Пресвятої Богородиці започаткували палестинські ченці
наприкінці III – початку IV століть. Щорічно 28 серпня вони святкували Пам’ять
Богоматері. Теперішню назву – Успіння Пресвятої Богородиці – свято отримало в
VI столітті. Саме цього дня в храмах відправляється Єрусалимська утреня –
богослужіння,
яке здійснюється тільки двічі на рік: в страсну п’ятницю і на
Успіння.
В Україні свято Успіння Пресвятої Богородиці отримало особливе
вшанування. Так, головні
монастирі-лаври України - православні Києво-Печерська, Почаївська, Святогірська та греко-католицька Унівська присвячені цьому святу.
монастирі-лаври України - православні Києво-Печерська, Почаївська, Святогірська та греко-католицька Унівська присвячені цьому святу.
У народі свято Успіння Пресвятої Богородиці ще називають першою
Пречистою.
Успіння – це завершення жнив і однойменного посту, а значить, пора
весіль.
З Успіння сонце «засинає». Успіння – це також початок бабиного літа, щоправда, не такого як завжди, а Молодого, принаймні так його називають. Триватиме воно до 11 вересня.
З Успіння сонце «засинає». Успіння – це також початок бабиного літа, щоправда, не такого як завжди, а Молодого, принаймні так його називають. Триватиме воно до 11 вересня.
А ще, з давніх-давен існують прикмети цього дня:
Якщо сьогодні буде гарна погода – осінь буде ж така.
Якщо в період від сьогодні і до завершення бабиного літа (11
вересня) багато павутини – нас очікує ясна і холодна зима.
Якщо побачите веселку – осінь буде теплою і довгою.
*********************
БАБИНЕ ЛІТО
Літо бабине, бабине літо…
Серце чує осінні путі…
Хтось заплутав зажурені віти
в павутиння нитки золоті.
Листя слухає вітру зітхання
і згортає свої прапори.
На покірну красу умирання
сонце дивиться сумно згори…
В'януть, в'януть вуста пурпурові…
Але радість і в осені є!
В золоте павутиння любові
ти заплутала серце моє.
© В. Сосюра
Серце чує осінні путі…
Хтось заплутав зажурені віти
в павутиння нитки золоті.
Листя слухає вітру зітхання
і згортає свої прапори.
На покірну красу умирання
сонце дивиться сумно згори…
В'януть, в'януть вуста пурпурові…
Але радість і в осені є!
В золоте павутиння любові
ти заплутала серце моє.
© В. Сосюра
1956
Немає коментарів:
Дописати коментар