14 листопада 2015

Антологія письменницьких голосів: А. Малишко

14 листопада 1912 року народився поет АНДРІЙ МАЛИШКО.
Автор збірок «Батьківщина», «Зоревідні», «До бою вставайте!», «Понад пожари», «Що записано мною», «Серце моєї матері», «Полудень віку», «Серпень душі моєї» та ін. На вірші Малишка були написані пісні «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Вчителька» та ін.
Лауреат двох Сталінських премій (1947, 1951), премії ім. Т. Шевченка (1964) та Державної премії СРСР (1969).
Про знайомство з Андрієм Малишком та значення його поезії у радянські часи в «RECвізитах» згадують Василь Голобородько,
Анатолій Дімаров, Іван Драч, Юрій Мушкетик та Дмитро Павличко.

ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО
«Десь навесні 1964 року обговорювали творчість кількох молодих українських авторів у Спілці, серед яких був і я, а Малишко головував на тому засіданні. Коли йому стало відомо, що я вдруге вступав до університету і знову не набрав необхідних балів, він попросив декана переглянути те рішення. Я про це дізнався лише згодом, але справді після тієї розмови отримав телеграму з викликом — якраз у той час, коли мене вже обстригли і мали забирати в підводники. […] Тоді Малишко був для мене класиком, бо ж у школі вивчався його знаменитий «Прометей». Тепер видно, що та тема дуже фальшива і висвітлена по-радянськи, недаремно ж Малишко за «Прометея» отримав Сталінську премію. Вчителем моїм він не був і я його не наслідував».

ІВАН ДРАЧ
«Треба віддати належне Малишкові, бо ми до нього трохи шорстко ставилися, а він нас усіх любив — і Вінграновського, і мене, і Коротича. Ми з ним часто кудись їздили, особливо мені запам’яталося свято першого жайворонка. Я раніше й не чув про таке. А він знав, коли жайворонки прилітають і починають заводити свої пісні над полем. Чорна рілля парує, і в небі ці перші жайворонки співають — це неймовірно! Малишкова поезія цікава в поєднанні з музикою братів Майбород. У видавництві «Коло» недавно вийшла його книжка «Сто поезій», я радий, що написав до неї передмову і представив Малишка сучасному читачеві».

ЮРІЙ МУШКЕТИК
«…Більшої письменницької слави я не зустрічав у житті, ніж у Малишка. Після війни Тичина і Рильський уже були хрестоматійними, а у нього віршів повно, він скрізь виступає. […] Пригадую, як на майдані Богдана Хмельницького відбувається зустріч з народом, Хрущов руки на бильця поклав, виступає Малишко і показує на руки Микити Сергійовича: «Оці руки принесли Україні щастя, оці руки принесли свободу!» А ось інша історія. Був я на похороні Сосюри: велика трибуна покрита червоним сукном, за нею стоїть усе Політбюро […], а з другої трибуни, теж покритої червоним, виступають, поруч з нею домовина. Малишко під час виступу звертається до Сосюри і показує на Політбюро: «Це вони тобі вкоротили віку! Це вони тебе загнали на той світ!» — у мене мурашки по спині побігли! Рвійний був Малишко, непостійний, талановитий безмірно, хоч, на жаль, тепер не про багато його віршів можна сказати, що їх написав геніальний поет».

Дві книги проекту "RECвізити. Антологія письменницьких голосів" з'являться на початку грудня у "Видавництві Старого Лева".
Погортати книги можна за посиланням: http://starylev.com.ua/recvizyty-antologiya-pysmennyckyh-go…



Немає коментарів:

Дописати коментар