28 грудня 2016

"Кайдашева сім'я": через призму століть


У 1880 та 1884 рр. І. Нечуй-Левицький намагався провести повість через царську цензуру, але дозволу на друкування її в Росії не отримав. 1884 р. київський цензор звернув увагу на ряд «предосудительных мест» повісті. Петербурзький цензор звернув увагу ще й на початок повісті, де автор «высказывает скорбь о печальной участи, постигшей Малороссию» [4, с. 442]. Про державну волю мріє І. Нечуй-Левицький, згадуючи славні часи Богдана Хмельницького. Без харизматичного лідера типу Б. Хмельницького Україна виявилася неспроможною вирішувати свою майбутню долю і втратила державну незалежність. Усі намагання наступників гетьмана зберегти залишки державності виявилися марними, безуспішними. Лише національна еліта намагалася залишити кожного разу в свідомості населення ідеї української державності. Історичний процес бачився письменникові в єдності минулого і су- часного. Пекучий біль відчуваємо в душі, коли перед нами постає «країна без лісу, гола, спустошена». У роздумах автора над вітчизняною історією на перший план виступає національна ідея. Йому було притаманне почуття власної гідності, яке він намагався пробудити й у співвітчизників. Крізь призму цієї проблеми бачимо характеристику тих приземлених поглядів, що були поширені серед селянства. Поневолене становище населення не надто турбувало, але люди не усвідомлювали, що їхній соціальний стан цілком залежить від того, чи залишаться українці пасивною нацією, чи зростуть паростки свободи в громадському середовищі? У серці читачів надовго залишиться ідея національності, незалежності, які є своєрідним протестом проти деспотизму. Принагідно зазначаємо: літераторові необхідно враховувати першу редакцію твору тому, що вона спроможна змінити погляд як на повість, так і на всю творчість митця.

Джерело


Немає коментарів:

Дописати коментар