БІЛЯ МГАРСЬКОГО МОНАСТИРЯ
На цій горі,
на пагорбі печалі,
Де все болить -
від квітки до хреста, -
Ідуть дощі вдовиними плачами...
На цій горі,
на пагорбі печалі,
Німіє слово і мовчать уста.
Гірка сльоза пече,
як сіль чумацька.
Стоять в жалобі схилені Лубни.
І монастир - як оберіг козацький...
І дзвін вола безмовно:
"Пом'яни!"
на пагорбі печалі,
Де все болить -
від квітки до хреста, -
Ідуть дощі вдовиними плачами...
На цій горі,
на пагорбі печалі,
Німіє слово і мовчать уста.
Гірка сльоза пече,
як сіль чумацька.
Стоять в жалобі схилені Лубни.
І монастир - як оберіг козацький...
І дзвін вола безмовно:
"Пом'яни!"